Лист МОН України від 17.08.2016 1/9-437 «Щодо методичних рекомендацій про викладання навчальних предметів у загальноосвітніх навчальних закладах»
Історія
У 2016/2017
навчальному році одночасно будуть чинними дві
програми для учнів 5 класів:
«Історія України. Вступ до історії» (К.:
Перун, 2005) та «Історія України
(Вступ до історії) (К.: Видавничий дім
«Освіта», 2013). Загальноосвітні навчальні заклади, які працюватимуть за
програмою 2005 р., можуть користуватись підручниками, що створені у
відповідності з даною програмою та схвалені до використання Міністерством
освіти та науки.
Чинною для
учнів 6 класів є програма «Інтегрований курс («Всесвітня історія.
Історія України», (К.: Видавничий дім «Освіта». 2013), а для учнів 7 -8 класів
- оновлена програма.
Учні 9 класів навчатимуться за
програмою «Історія України. Всесвітня історія. 5–9 класи» (К., Перун, 2005), із пізніше внесеними до неї
змінами. Програму розміщено на офіційному web-cайті Міністерства освіти і науки
України.
В основі вивчення
історії є поєднання проблемно-тематичного, хронологічного, цивілізаційного та
культурологічного принципів.
Навчальні
програми з історії України та всесвітньої історії для учнів 8 класів, що
набувають чинності у 2016/2017 навчальному році і створені у відповідності з
нею підручники, відповідають сучасним вимогам до навчання історії, сприяють
формуванню історичного мислення, що
дозволяє учням самостійно тлумачити факти та події, використовувати історичні
документи та карти, робити власні висновки та узагальнення.
XVI-XVIII
ст. – надзвичайно важливий період історії України, особливо актуалізований
нашою сучасністю, що вимагає дуже відповідального, об’єктивного і зрозумілого
дітям даного шкільного віку підходу до висвітлення процесів, явищ, подій, до оцінки
історичних постатей того часу. Звертаємо увагу на дві основні обставини, що
впливають на значимість освоєння знань з історії України вказаного періоду:
а)
«зацикленість» основних історичних явищ в рамках XVI- XVIІІ ст. (виникнення
Запорозької Січі і реєстрового козацтва як збройної сили українського народу та
ідеалу демократичного устрою суспільства і ліквідація Січі наприкінці XVIІІ
ст.; визрівання передумов, виникнення, вдосконалення Української козацької
держави – Гетьманщини і її ліквідація імперією; заселення Слобожанщини
переважно українцями у XVI – середині XVIІІ ст., формування там
полково-сотенного устрою і його знищення у другій половині XVIІІ ст. тощо);
б) більшість
раніше ординарних сюжетів XVI – XVIІІ ст. сьогодні об’єктивно набули ознак
витоків (пояснення) деяких сучасних проблем в житті держави і відносин у
суспільстві (як-от: історія заселення Донбасу, українсько-російські відносини
від 1654 р. до кінця XVIІІ ст., обставини утвердження на українських землях
московського патріархату, міжконфесійні суперечності всередині українського
народу, офіційна заборона діловодства українською мовою, українсько-кримські
відносини тощо).
Акцент
переноситься із питань соціально-економічного розвитку і антифеодальних
народних повстань на історію політичну і воєнно-політичну, висвітлення
заселення та господарського освоєння Середнього і Нижнього Подніпров’я, Півдня
України та Слобожанщини.
Велика увага
приділена історії формування козацтва як державотворчого чинника, а також
розвитку культури як єдиного процесу на всіх українських землях з її
регіональними особливостями, незважаючи на «розшматованість» українських земель
між різними державами. Фактичний матеріал засвідчує, що мова, віра і культура
були найважливішими чинниками єднання різних частин українських земель і
збереження українського народу як етнічної одиниці.
Вперше
окремі сторінки історії України складають сюжети з історії кримських татар,
фрагменти якої раніше могли згадуватися лише в негативному значенні.
Важливо
також на конкретних історичних фактах показати зв'язок української історії з
європейськими та світовими процесами (наприклад, Великими географічними
відкриттями, реформаційним рухом, розвитком культури тощо).
Формування
сучасної української політичної нації також потребує звертати увагу й на
представників інших народів, які у XVI–XVІІI ст. проживали на території
України і робили свій внесок у її історію і культуру. Особливо можливо і
доцільно реалізувати це на уроках за темою «Історія рідного краю».
Слід уникати
гасел, а спокійно і толерантно розглядати факти (зокрема, в питаннях
релігійного життя, міжнаціональних відносин). Патріотизм формують не гасла, а
історичні факти і діяння людей.
Необхідно
якомога частіше звертатися до вміщених у підручнику документів (а, за
можливості, й інших публікацій) як свідків історії, використовувати на уроках ілюстрації як
доповнення до тексту відповідного параграфу.
Восьмикласники
розпочинають вивчення історії Нового часу – від Великих географічних відкриттів
до Великої французької революції 1789 р. Одним із завдань курсу всесвітньої
історії є виховання в учнів стійкого інтересу,
поваги до історії людства та культури, розуміння проблем сучасності крізь призму історії Нового часу.
Учні познайомляться з характерними рисами
цього періоду: зустріч цивілізацій,
особливості ментальності людини XVI-XVIII ст.; зародження та розвиток
капіталізму та його переваги над середньовічним суспільно-економічним
устроєм; причини революцій та реформи як
альтернативний шлях розвитку суспільства і держави; міжнародні конфлікти та війни; особливості
релігійно-духовного життя європейців; найважливіші досягнення світової науки,
культури та їх вплив на розвиток людської особистості; зміни в повсякденному
житті людей.
