Додаток
до листа Міністерства
освіти і науки України
від
26.06. 2015 р. № 1/9-305
Особливості вивчення базових дисциплін
у загальноосвітніх навчальних закладах
у 2015/2016
навчальному році
Особливості вивчення базових навчальних дисциплін у
2015/2016 навчальному році пов’язані, першою чергою, зі змінами, внесеними до
навчальних програм.
На
виконання наказів Міністерства освіти і науки
України
від 05.11.2014 № 1275 «Про проведення експертизи та громадського обговорення типових навчальних планів та навчальних програм для початкової школи» та
від 06.02.2015 № 100 «Про розвантаження навчальних програм для учнів 5 – 9 класів загальноосвітніх навчальних закладів» до навчальних програм внесено зміни, спрямовані на їх розвантаження, врахування вікових особливостей розвитку дитини, відповідність сучасному розвитку науки та технологій.
від 05.11.2014 № 1275 «Про проведення експертизи та громадського обговорення типових навчальних планів та навчальних програм для початкової школи» та
від 06.02.2015 № 100 «Про розвантаження навчальних програм для учнів 5 – 9 класів загальноосвітніх навчальних закладів» до навчальних програм внесено зміни, спрямовані на їх розвантаження, врахування вікових особливостей розвитку дитини, відповідність сучасному розвитку науки та технологій.
Історія
У 2015/2016 навчальному році одночасно будуть
чинними дві програми для учнів 5
класів: «Історія України. Вступ до історії» (К.: Перун, 2005) та «Історія України (Вступ до історії) (К.: Видавничий дім «Освіта», 2013). Відповідно вчителі, які працюватимуть за
програмою 2005 р., можуть користуватись підручниками, що вийшли друком у 2010
році. Учителі, які оберуть програму 2013 р.,
– підручниками, що вийшли друком
у 2013 році.
Чинною для учнів 6
класів є програма «Інтегрований курс («Всесвітня історія. Історія України»,
(К.: Видавничий дім «Освіта». 2013), а для учнів 7 класів - оновлена програма. Учні 8 - 9 класів навчатимуться
за програмою «Історія України. Всесвітня історія. 5–9 класи» (К., Перун, 2005).
Вищеназвані програми
розміщені на офіційному web-cайті Міністерства освіти і науки України за таким
покликанням:
Для 10-11 класів використовуються програми зі змінами,
внесеними у 2014 році та розміщеними на сайті Міністерства. Академічний рівень
та рівень стандарту: програми «Історія України. 10-11 класи» (52 години на рік, 1,5 години на тиждень);
для класів історичного профілю: програми «Історія України. 10-11 класи» (140
годин на рік, 4 години на тиждень).
Для вивчення всесвітньої історії чинними є програми
«Всесвітня історія. 10 - 11 класи (рівень стандарту/академічний рівень)». Програма розрахована на 35 годин на рік
(1 година на тиждень). Для класів історичного профілю чинною є програма зі
всесвітньої історії, що розрахована на 3 тижневі години (105 годин на рік) (К.:
Поліграфкнига, 2010).
Програми розміщені на
офіційному web-cайті Міністерства освіти і науки України за таким покликанням:
http://old.mon.gov.ua/img/zstored/files/%D0%A7%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%B0
%D0%9F%D0%A0%D0%9E%D0%93%D0%A0%D0%90%D0%9C%D0%90 2015 2016.docxhttp://old.mon.gov.ua/img/zstored/files/ist_ukr_st%20%D1%80_%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%8C%20%D1%81%D1%82%D0
%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%83%2010-11.doc
У новій редакції програми з історії України для 7 класу змінено назви розділів. Так розділ І.
«Виникнення та становлення Київської Русі» змінено на «Виникнення та
становлення Русі-України». Відповідно по тексту термін «Київська Русь» замінено
на «Русь-Україна». Також зазнали змін
назви і текст ІІ і ІІІ розділів.
У програмі зі
всесвітньої історії для 7 класу збережено основні структурні
одиниці програми 2013 року: вступні (2 – повтор і вступ), практичні
заняття, узагальнення. Натомість вилучено оглядові уроки. За рахунок змісту скорочено тему «Середньовічне місто»: з двох уроків –
до одного, тему «Монгольська навала на Русь. Новгородська боярська республіка.
Московська держава. Іван ІІІ» з
двох уроків – до одного. Теми «Розвиток техніки та повсякденне життя людини у
середні віки», «Житло, одяг, сім’я» –
об’єднано зі спорідненими темами.
Змінено теми окремих
практичних занять: тему «Походи вікінгів та їх завоювання» – на «Наслідки Хрестових походів»; тему
«Християнські храми у житті середньовічних європейців» – на «Середньовічні
школи та університети. Життя середньовічного студента».
Окремі уроки перенесено в інші теми, зокрема переструктуровано
такі уроки: «Франція у ХІ – ХV ст. Філіп ІV Красивий. Столітня війна. І Англія
в ХІ – ХV ст. Вільгельм I Завойовник. Генріх ІІ Плантагенет. «Велика хартія вольностей».
Війна троянд»; «Священна Римська імперія,
Італія, Іспанія у Середні віки»; «Китай часів династії Тан. Завоювання
Китаю монголами. Династія Мін. Досягнення китайської культури»; «Індія. Касти.
Індуїзм. Делійський султанат. Досягнення індійської культури».
У процесі планування уроків під
час викладання історії України та всесвітньої історії в 7 класах варто звернути увагу на
те, що за чинною програмою у деяких темах подається нова послідовність вивчення
навчального матеріалу та застосовується проблемно-тематичний принцип його
побудови. Вчителю необхідно надавати учням можливість дізнаватися більше про історичні
факти, що визначають епоху, є основними, найсуттєвішими та створюють
узагальнену картину минулого, формувати в них розуміння історичної хронології,
причинно-наслідкових зв’язків, розуміння руху суспільства та історичного
прогресу.
Важливим є використання
в навчанні учнів картографічних посібників: атласів, контурних карт, настінних
карт. Вони допомагають продемонструвати динаміку історичних подій, встановити
зв’язок між географічним середовищем та місцем тієї чи іншої історичної події.
Велику роль відіграє
позакласна робота, зокрема пошукова й краєзнавча. Перевагою при вивченні
місцевої історії є можливість побачити в
реальній, а не у відтвореній формі факти, що її ілюструють. Робота в музеях,
проведення дослідницької роботи на місцевому матеріалі допоможе навчити учнів
навичкам та методиці ідентифікації залишків минулого, аналізу, тлумаченню та
визначенню їх місця у більш широкому історичному контексті.
Правознавство.
Громадянська освіта. Філософія
У 2015-2016 навчальному
році учні 9–х класів навчатимуться
за програмою «Правознавство. Практичний
курс», що розміщена на офіційному web-cайті Міністерства освіти і науки України
за таким покликанням:
До програми, що була
прийнята в 2008 році, внесено зміни. Так, із тем
окремих розділів виокремлено питання, що складають відтепер нові теми. Такі
питання є важливими для розуміння дев’ятикласниками основ правознавства. Таке
переструктурування змісту сприятиме більш ефективному опануванню учнями основ
правових знань уможливить застосування вчителем правових ситуацій, опрацювання
учнями фрагментів нормативно-правових актів, загального обговорення правових
питань тощо. У новій редакції програми пропонуються такі окремі теми:
У розділі 1: Що таке правовідносини. Учасники
правовідносин. Підстави виникнення правовідносин (у попередньому варіанті
програми це було питаннями теми «Що таке право»).
Юридична відповідальність. Види юридичної
відповідальності. Коли і як особа відповідає за правопорушення (у попередньому
варіанті програми це було питаннями теми «Що таке правопорушення і юридична
відповідальність»).
У розділі 3: Що регулює цивільне право. Як реалізувати й
захистити особисті немайнові та майнові права (поява цієї теми викликана
необхідністю розуміння учнями предмету правового регулювання цивільного права,
адже їм складно засвоювати поняття «право власності» без спирання на це).
Хто такі спадкодавець і спадкоємець. Що таке заповіт. Як
заповісти майно. Як успадкувати майно (така тема існувала в найпершому варіанті
програми, вона викликає зацікавленість учнів і має практичне спрямування).
У розділі 5: Право на підприємницьку діяльність. Як
зареєструватися фізичною особою - підприємцем (у попередньому варіанті програми
це було питаннями теми «Право на працю в Україні»).
У розділі 6: Які відносини регулює адміністративне право.
Що таке адміністративне правопорушення. Види адміністративних стягнень. За які
адміністративні проступки відповідають неповнолітні особи (у попередньому
варіанті програми це було питаннями теми «Які відносини регулює адміністративне
і кримінальне право»).
Години на нові теми виділено за рахунок скорочення та
переструктурування навчального матеріалу, вилучення з програми таких тем:
«Що таке конституція. Конституція України – основний
закон нашої держави. Повноваження органів законодавчої, виконавчої та судової
влади» (передбачалося 2 години) – ця тема детально розглядається в предметі
«Правознавство», 10 клас;
«Як укласти і розірвати трудовий договір. Що записується
в трудову книжку. Що таке заробітна плата» – ця тема детально розглядається в
предметі «Правознавство», 10 клас;
«Коли порушується кримінальна справа. Як проводиться
досудове слідство. Як проходить розгляд кримінальних справ у суді. Права та
обов’язки учасників кримінального процесу» (передбачалося 2 години) – ця тема є
складною для дев’ятикласників, матеріал чинних підручників базується на
Кримінально-процесуальному кодексі України, що втратив чинність.
Вилучено також окремі питання, а саме: які середні
навчальні заклади існують в Україні; як захистити особисті немайнові та майнові
права; влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування; роботодавці та
працівники на ринку праці; як знайти роботу; де можуть працювати підлітки; як
закон захищає неповнолітніх від експлуатації; наслідки злочину для особи та
суспільства; як не стати жертвою злочину.
Відповідно до змісту розвантаженої програми відредаговано
й вимоги до навчальних досягнень учнів. В окремих темах зменшено їх обсяг,
особливо щодо моделювання учнями правових процесів /процедур чи формулювання особистісно
ціннісного ставлення (права колонка програми. Крім того, пропонується додати
одну годину на узагальнення (після розділу 3) та проводити уроки узагальнення в
формі практичних занять.
Для 10
класів всіх профілів (окрім правового) на вивчення правознавства
відводиться 35 годин на рік (1 год. на тиждень), а для правового профілю – 3 години на тиждень. Чинними
є програми, що вийшли друком у 2010 році (К.: Поліграфкнига, 2010).
Суспільно-політичні події в Україні та прискорення курсу на
євроінтеграцію в рамках виконання заходів, передбачених Угодою про Асоціацію
між Україною, з одного боку, та Європейським Союзом, Європейським
співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншого,
зумовлюють зміни в законодавстві України.
Учителі повинні під час
підготовки уроків з тем, що присвячені галузевому регулюванню суспільних
відносин, враховувати цілі та напрями модернізації Української держави
відповідно до Указу Президента України від 12 січня 2015 р. № 5/2015 «Про
Стратегію сталого розвитку «Україна – 2020», Програми діяльності Кабінету
Міністрів України, схваленої Постановою Верховної Ради України від 11 грудня
2014 р. № 26-VIII, Угоди про створення Коаліції депутатських фракцій у
Верховній Раді України VIII скликання. У перерахованих програмно-цільових
документах передбачаються покрокові заходи щодо модернізації правової системи
України із визначенням конкретних строків їх виконання. Законодавча діяльність
Верховної Ради України безпосередньо пов’язана із закладеними орієнтирами
нормотворчих оновлень суспільного життя України.
Відповідно до Указів
Президента України № 119/2015 від 03.03.2015 р. та 190/2015 від 31.03 2015 року
було утворено Конституційну Комісію з метою напрацювання узгоджених пропозицій
щодо змін до Конституції України та затверджено склад Конституційної Комісії.
Важливо акцентувати
увагу на проголошений курс децентралізації
влади, що передбачає розширення повноважень органів місцевого
самоврядування та місцевих органів виконавчої влади щодо прийняття індивідуальних
рішень за зверненнями громадян та юридичних осіб. Результатом таких заходів має
стати оновлення законодавства України про територіальний устрій, місцеве
самоврядування, місцеві державні адміністрації, Бюджетний та Податковий кодекси
тощо.
За період 2014-2015
навчального року відбулись такі зміни у законодавстві України: прийнято Закони
України (у тому числі у новій редакції) «Про вищу освіту» (№ 1556-VII від
01.07.2014 р.), «Про санкції» (№ 1644 VII від 14.08.2014 р.), «Про
очищення влади» (№ 1682-VII від 16.09.2014 р.), «Про прокуратуру» (№ 1697-VII
від 14.10.2014 р.), «Про Національне антикорупційне бюро України» (№ 1698-VII
від 14.10.2014 р.), «Про запобігання корупції»
(№ 1700-VII від 14.10.2014 р.), «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (№ 1706-VII від 20.10.2014 р.), «Про пробацію» (№ 160-VIII від 05.02.2015 р.), «Про добровільне об’єднання територіальних громад»
(№ 157-VIII від 05.02.2015 р.), «Про забезпечення права на справедливий суд» (№ 192-VIII від 12.02.2015 р.).
(№ 1700-VII від 14.10.2014 р.), «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (№ 1706-VII від 20.10.2014 р.), «Про пробацію» (№ 160-VIII від 05.02.2015 р.), «Про добровільне об’єднання територіальних громад»
(№ 157-VIII від 05.02.2015 р.), «Про забезпечення права на справедливий суд» (№ 192-VIII від 12.02.2015 р.).
Також було внесено
зміни до Кримінального кодексу України (щодо
невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки,
громадської безпеки та корупційні злочини; щодо
посилення відповідальності за окремі військові злочини),
Кримінального процесуального кодексу України (щодо особливого
режиму досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або у
районі проведення антитерористичної операції),
Бюджетного кодексу України (щодо реформи міжбюджетних відносин), Податкового
кодексу України. Вчителю необхідно відслідковувати зміни в законодавстві України в частині
військової служби, мобілізації військовозобов’язаних, а також інших питань, пов’язаних із проведенням
антитерористичної операції.
За вчителем залишається право визначати послідовність
викладання тих чи інших тем.
В
умовах російської агресії украй актуальним є вивчення курсу за вибором
"Досліджуючи гуманітарне право", який
містить основні положення Міжнародного гуманітарного права. Курс сприяє формуванню в учнів власного ставлення
до норм МГП, отриманню ними знань про найбільш поширені способи захисту себе і
своїх близьких в неординарних життєвих ситуаціях, пов'язаних з ризиком;
розвитку вмінь учнів регулювати власну поведінку в повсякденному житті; вчить
визначати межі порушень МГП, формувати вміння оцінювати ситуації насильства з
гуманітарної точки зору; попереджувати
ескалацію насильства. Школярі мають розуміти причини появи біженців, складнощі
їхнього життя тощо.
У старшій школі чинними залишаються програми
«Людина і світ. 11 клас», «Філософія. 10-11 класи», (К.: Поліграфкнига,
2010).
Курси
морально-духовного спрямування
Відповідно до Типових навчальних планів
загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою і вивченням
етики чи курсів духовно-морального спрямування
(додаток 13 до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту
України від 03.04.2012 р. № 409 в
редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 29.05. 2014 № 664) у 2015-2016
навчальному році в 5-6 класах
продовжується вивчення предмета «Етика» або курсів духовно-морального
спрямування. Для шкіл, що користуються
іншими Типовими планами, ці курси можуть вивчатись за рахунок варіативної
складової. Натепер Міністерством рекомендовано
декілька програм: «Етика» (Київ,
«Перун», 2005), «Християнська етика в
українській культурі» (вид –во «Сім кольорів», 2013), «Біблійна історія та
християнська етика» (вид –во «АСМІ», Полтава,2011), «Основи християнської
етики» (вид –во «Літера ЛТД», 2011). Викладання основ християнської етики та
інших предметів духовно-морального спрямування в загальноосвітніх навчальних
закладах відбувається за умови письмової згоди батьків та за наявності підготовленого вчителя.
Для належного
підвищення кваліфікації вчителів етики
та інших курсів духовно-морального
спрямування, обміну досвідом, підвищення якості викладання можуть бути створені районні (міські)
методичні об’єднання вчителів, творчі групи, кабінети тощо.
Зміст курсів духовно-морального
спрямування не передбачає катехізацію, неприпустимим є також нав’язування учителем
дітям власних поглядів у ставленні до тих чи інших Церков, примусу дітей до
молитви під час уроків, відвідування церковних служб тощо.
Предмети
духовно-морального спрямування слід
викладати в тісній співпраці з
батьками, давати їм можливість
відвідувати уроки і позакласні заходи з предмета.
Географія
У 2015/2016 навчальному році в 6-х та
7-х класах предмет географія вивчатиметься за навчальною програмою, до якої
внесено зміни, пов’язані з розвантаженням змістовної частини (наказ МОН України
від 29 травня 2015 р. № 585). Розвантажені та доопрацьовані програми розміщено
на офіційному веб-сайті МОН України (http://old.mon.gov.ua/ua/activity/education/56/692/educational
_programs/1349869088/).
Програма курсу
6-го класу розрахована на 70 годин (2 години на тиждень), з
яких запланований резерв часу становить 6 годин. У процесі вивчення «Загальної
географії» у 6 класі в учнів формуються уявлення про Землю як природний
комплекс, про особливості оболонок Землі та їх взаємозв'язки. Крім того, початковий
курс географії включає відомості про географічні подорожі та дослідження Землі,
особливості зображення земної кулі на глобусі й карті, про кількість і
розміщення населення земної кулі, людські раси, положення України та окремих
держав на політичній карті світу.
Таким чином, у
6 класі розпочинається формування загальної географічної культури школяра та
поступове навчання картографічній мові. Учні основними географічними уявленнями
та поняттями, набувають певних умінь у роботі з різними джерелами географічної
інформації
У 6 класі
пропонується 8 практичних робіт, 4 з яких оцінюються обов'язково, решта – на
вибір учителя. Дослідження, які рекомендується виконувати у вигляді створення
презентації чи розробки міні-проекту (до його виконання можуть бути залучені й
члени родини учня), виконуються за бажанням учителя і учнів.
Лист
МОН України від 1/9-380 від 10.08.2015 «Щодо методичних рекомендацій для учнів
4-х та 7-х класів загальноосвітніх навчальних закладів»
Міністерство
освіти і науки надсилає для практичного використання методичні рекомендації
щодо використання навчальної літератури у загальноосвітніх навчальних закладах
при вивченні предметів інваріантної складової навчального плану у 4 та 7 класах
2015/2016 навчального року.
Просимо
довести їх до відома керівників загальноосвітніх навчальних закладів та
вчителів.
Історія України
Нова програма з історії
України (7 клас) містить суттєві зміни порівняно із попередньою. Вони
стосуються як змісту, так і впровадження елементів сучасних методів навчання і,
що не менш важливо, історичної термінології.
У шкільний курс вводиться термін
«Русь-Україна», який з кінця ХІХ ст. увійшов у науковий обіг, а згодом — у
шкільні підручники на українських землях, непідконтрольних Росії. У силу
політичних та ідеологічних причин у підросійській Наддніпрянській Україні і в
СРСР цей термін вважався ворожим, буржуазно-націоналістичним, а його вживання
каралося як прояв антирадянської діяльності.
Термін «Русь-Україна» ввів до наукового
обігу київський професор Володимир Антонович у другій половині ХІХ ст. Науково
обґрунтував цей термін найавторитетніший історик України Михайло Грушевський.
Радимо пояснити учням, що літописці вживали терміни «Русь» і «Руська земля» для
означення держави ІХ–ХІІІ ст. у Центрально-Східній Європі.
Пізніше історики називали цю державу Київська Русь, Русь-Україна або
Київська держава. Русь-Україна —
тому, що політичним, господарським і культурним центром цієї величезної
середньовічної імперії були землі сучасної України. А Київська Русь — тому, що назва столиці цієї імперії — Київ. Введення таких назв Русі потрібне
було й для того, щоб відрізнити її від пізніших держав, які згодом утворились
на її території: Галицько-Волинської Русі,
Литовсько-Руської держави, Московської Русі. Мешканців Русі-України літописи іменували руссю, або русинами.
У нині діючій програмі передбачено перший урок
«Історія України в стародавні часи» присвятити повторенню матеріалу, що
вивчався у шостому класі. Цієї теми немає в підручниках, надрукованих у 2007
році, тому пропонуємо можливий варіант викладу цього матеріалу.
Повторення. Історія
України в стародавні часи
Хто такі Homo
sapiens і що вам про них відомо з курсу «Історія Стародавнього світу»?
Вивчаючи історію Стародавнього світу, ви дізналися, що
слово історія грецького походження, і
означає воно «розповідь про те, що було».
Історія — це наука, яка
вивчає минуле людства від часів появи первісної людини і до сьогодні.
Історія людства розпочалася з виробництва найдавнішими
людиноподібними істотами найперших знарядь праці. Створення речей, яких немає в
природі — артефактів — це той
рубіж, що відділяє найдавніших людей від тваринного світу. Ці вироби — ручні
рубила, скребки, ножі виготовлялись із твердих порід каменю. За матеріалом,
який служив переважно для виготовлення знарядь праці і зброї, вчені назвали
найдавніший період людської історії кам’яним
віком. За ним ішли мідно-кам’яний,
бронзовий і ранній залізний вік.
Кам’яний вік
— найдовший. Він тривав близько трьох мільйонів років. Цей відрізок людської
історії був не лише найтривалішим, але й дуже плідним, результативним. Протягом
кам’яного віку людиноподібна істота, яка виділилась з тваринного світу,
перетворилась на людину сучасного фізичного типу (Homo sapiens). Люди навчились виготовляти різноманітні знаряддя
праці та зброю, користуватись, а згодом і добувати вогонь, готувати їжу,
споруджувати житло, виготовляти одяг. У давньокам’яному віці (палеоліті) зародилось мистецтво й
первісні релігійні уявлення.
|
|
|
|
Найдавніші петрогліфи на теренах України (історико-археологічний
музей-заповідник «Кам’яна Могила», м. Мелітополь)
|
Полювання
з використанням луків і стріл |
Сліди перебування
людиноподібних істот — пітекантропів
— на території України за часів палеоліту археологи виявили на Закарпатті, у
печерах Криму та на берегах річок Дністер і Південний Буг. Найдавніша стоянка
первісних людей на території України, виявлена на Закарпатті біля с. Королеве,
датується близько одного мільйона років тому. Пітекантропи прийшли в
Центрально-Східну Європу з Африки через Близький Світ і Балкани.
Знаряддя праці, залишені на землях сучасної України, подібні до знахідок зі
стоянок у Німеччині, Польщі та Словаччині. Тобто
із самого початку людської історії
територія України розвивалась як складова частина Європи.
У середньому
кам’яному віці — мезоліті — унаслідок танення льодовиків у Європі
сформувалась сучасна система річок і озер. Прильодовикові степи заросли лісами.
Винайдення лука і стріл, гарпуна і гачків для лову риби робили полювання й рибальство
успішнішим. Чисельність людей у первісних общинах зростала, а кількість
звірини, риби та дикорослих плодів зменшувалась. Навколишня природа вже не
могла забезпечити продуктами харчування зрослу кількість населення. Настала криза мисливства і збиральництва — привласнювальної форми господарства.
У новому кам’яному віці (неоліті) поступово відбувся перехід від привласнювального господарства до відтворювального (землеробства та скотарства). У пошуках їжі
люди навчились власноруч вирощувати їстівні плоди; приручили, а згодом і
одомашнили деяких тварин.
Первісні землероби залишались постійно жити біля своїх
оброблених ділянок землі. Так з’явились осілі народи на відміну від мисливців і
скотарів, які рухалися разом зі стадами тварин. У постійних оселях була змога
використовувати крихкий посуд з випаленої глини — кераміку. У таких житлах
знайшлося місце й громіздкому ткацькому верстату.
Отже, землеробство потягнуло за собою не лише осілий
спосіб життя, будівництво постійних жител, а й зародження ремесел: гончарства й
ткацтва. Переміщення вантажів для будівництва жител і храмів підштовхнуло
людство до геніального винаходу — з’явилось колесо.
Поступово двоколісний візок замінив первісні сани.
Перші
землероби і скотарі з’явились в Україні у межиріччі Південного Бугу та Дністра
тоді ж, коли й на інших землях Центрально-Східної Європи.
Землеробство й тваринництво забезпечували людей
продуктами харчування надійніше, ніж полювання та збиральництво. Кількість
населення знову зросла і використання недосконалих кам’яних, кістяних і
дерев’яних знарядь праці вже не задовольняло вимог виробництва. Люди знайшли
надійніший матеріал — мідь, яка трапляється в природі у вигляді самородків.
Мідні вироби почали витісняти кам’яні. Цей період в історії називають мідно-кам’яним, або енеолітом.
Саме на цю епоху припадає існування в Україні Трипільської археологічної культури.
Племена трипільців проживали на нашій землі протягом понад 2500 років. Трипільська культура
найбільшого розвитку сягнула у IV–III тисячолітті до нашої ери. Вона поширилась
у лісостеповій смузі Правобережної України, а в районі Переяслава — і на
Лівобережжі.
ЦІКАВО ЗНАТИ
|
Найчастішими символами носіїв трипільської культури були
Сонце і тур-бик. В окремих групах трипільських поселень, за підрахунками
археологів, знаки тварин становлять 14 % від усіх відомих знаків, серед
них: тур-бик — 49,4 %, олень — 2,4 %, коза — 2,4 %, птахи —
1,4 %. Це свідчить про те, що тур-бик був основною тотемною твариною трипільців. Крім того, ці
відомості можуть вказувати на тура, як тварину, яку переважно розводили в
трипільських поселеннях.
|
Учені-археологи називають цю культуру Кукутені-Трипілля, оскільки її носії
прийшли в Україну з території сучасної Румунії та Молдови. Трипільські племена
були не єдиним населенням земель, на яких розташована нинішня Україна. Але саме
вони досягли найвищого рівня розвитку й зупинились на порозі цивілізації, коли
виникають міста, писемність і держава.
Трипільців поглинули племена індоєвропейської мовної
сім’ї. За доби бронзи (III–II тис. до н. е.) Євразійський степ,
Центрально-Східна Європа, у тому числі й землі нинішньої України та Східне
Середземномор’я стали територіями, де розселилися індоєвропейські народи. Саме
з них згодом виділилися наші предки — слов’яни.
До індоєвропейців належали народи епохи раннього залізного віку — кіммерійці, скіфи та сармати. Вони
заселяли переважно степову зону сучасної України у період ІХ ст. до н. е. – ІІІ ст. н. е. Геродот
називає чотири групи скіфського населення —
царські скіфи, скіфи-скотарі, скіфи-землероби і скіфи-орачі.
Царські скіфи і скіфи-скотарі були власне скіфами. У згадуваних
давньогрецьким істориком Геродотом скіфах-землеробах
і скіфах-орачах сучасні вчені вбачають предків слов’ян.
Пектораль з
кургану Товста Могила (Дніпропетровська область).
Маса 1150 г, діаметр — 30,6 см
Маса 1150 г, діаметр — 30,6 см
У той час, коли в степах жили
скіфи, у зручних для мореплавства місцях Північного Причорномор’я поселились
давні греки. Вони створили тут міста-держави (поліси), які торгували з місцевим населенням. Таким чином, землі
сучасної України були поєднані з давньогрецькою, а згодом — греко-римською
цивілізацією.
За часів Великого переселення
народів (IV–VII ст. н. е.) землями
сучасної України на південь і захід, до кордонів багатої Римської імперії
рухались племена варварів. Велике
переселення народів поклало край пануванню Риму і завершило історію
Стародавнього світу.
|
Привласнювальна й відтворювальна
форми господарювання.
Трипільська археологічна культура. Кіммерійці,
скіфи, сармати, варвари. Велике переселення народів
|
Завдання та запитання
1. Схарактеризуйте основні
події історичного розвитку людства в стародавню добу.
2. Які факти свідчать, що
протягом стародавньої доби розвиток населення сучасних українських територій є
складовою загальноєвропейської історії?
3.
Дайте визначення термінам, які є в схемі, та доповніть її хронологічними межами
ПАЛЕОЛІТ → МЕЗОЛІТ → НЕОЛІТ → ЕНЕОЛІТ → БРОНЗОВИЙ ВІК → ЗАЛІЗНИЙ
ВІК
4.
Поясніть різницю між привласнювальним та відтворювальним способами
господарювання.
5.
Який спосіб господарювання притаманний періоду: а) палеоліту; б) неоліту?
6.
Який метал першим почали обробляти люди? Складіть усне оповідання про те, як
людина здогадалася використати цей метал. Уведіть у розповідь персонажів.
Сформулюйте наприкінці розповіді значення цієї події для еволюції людства.
7.
Собака — це вовк, який вирішив жити серед людей. Що, на вашу думку, спонукало
його до цього? Яка користь була від цього людям?
8.
Розгадайте ребус. Які різновиди явища,
яке позначає слово-відгадка, були поширені в первісному суспільстві?
100 см ’’ 
’
9. Розгляньте ілюстрації на
с. 8–12. Який період стародавньої історії України ілюструє кожна з них?
10. Покажіть на карті, де
жили трипільці, кіммерійці, скіфи, а також, де були розташовані античні
міста-держави Причорномор’я.
11. Як на вашу думку, чи
можна скласти повне уявлення про життя скіфів, досліджуючи тільки одну знахідку
тієї доби — пектораль з Товстої Могили? Чому?
Під час вивчення наступної теми «Вступ.
Історія України в Середні віки. Періодизація. Джерела в історії України»
пропонуємо використати матеріали підручників, що вийшли друком у 2007 році. Питання
періодизації подати таким чином:
Періодизація середньовічної історії України
Середньовіччям вчені
домовилися називати період історії від Великого
переселення народів і падіння
Західної Римської імперії (476 р. н. е.) до відкриття Америки Христофором Колумбом (1492 р.). Тобто, умовно, — від кінця V ст. до
кінця XV ст.
Середні віки
поділяють на:
Ÿ раннє
Середньовіччя (VI–IX ст.) — часи розселення слов’янських племен на території
сучасної України та виникнення тут ранньодержавних утворень — племінних
княжінь;
Ÿ класичне
Середньовіччя охоплює кінець IX ст. – середину ХІІІ ст., тобто існування
могутньої давньоукраїнської держави, яку історики називають Україна-Русь, або
Київська Русь;
Ÿ пізнє
Середньовіччя (друга половина ХІІІ ст. – кінець ХV ст.) — розквіт і занепад
Галицько-Волинської держави та входження українських земель до складу сусідніх
країн.
Періодизація історії України
збігається з періодизацією Середньовіччя інших країн Європи. Це не випадково.
Україна розташована в Центрально-Східній Європі, отож загальноєвропейські
історичні процеси не оминули її. Тому природно, що історія України є складовою
європейської історії.
Матеріали підручників під час вивчення
тем розділу І «Виникнення та становлення
Русі–України» за новою Програмою пропонуємо використати таким чином:
«Розселення слов’янських племен на території України»; «Господарство східних
слов’ян. Суспільний устрій. Вірування. Сусіди східних слов’ян».
При висвітленні питання «Вірування»
варто наголосити, що наші предки були язичниками.
Язичництвом називають дохристиянські вірування. Люди поклонялись духам померлих
предків, закликаючи їх допомагати живим. Давні слов’яни регулярно (залежно від
пір року) здійснювали обряди — установлені звичаєм дії, щоб забезпечити добрий
урожай, приплід худоби, улов риби і здобич на полюванні. Для цього духам
предків, а також володарям лісів — лісовикам, води — водяникам, хати —
домовикам тощо приносили подарунки — жертви.
Із писемних джерел та фольклору нам
відомо, що слов’янські племена мали своїх богів: Дажбога (божество, що дає
блага), Сварога (бог вогню, захисник ковалів), Стрибога (бог вітру), Велеса (
захисник худоби), Перуна (володар блискавок і захисник воїнів) тощо.
Відомо нам і про язичницьке свято Купала
в дні літнього сонцестояння. Під час цього свята відбувалися масові купання,
люди перестрибували через вогнище, що символізувало очищення. Окремі елементи
цього свята дійшли до нашого часу.
Археологи не знайшли слідів
великих язичницьких храмів на сучасних територіях України. Зате тут збереглися
залишки святилищ у вигляді майданчиків-капищ із жертовниками. Очевидно, у
центрі таких майданчиків були фігури ідолів
— дерев’яних чи кам’яних статуй місцевих
божків. Одна з таких статуй — Збруцький
ідол — була знайдена у середині ХІХ ст. в річці Збруч на кордоні Тернопільської
і Хмельницької областей.
Висвітлюючи питання «Утворення Русі-України. Київські
князі: Аскольд, Олег, Ігор, Ольга, Святослав», пропонуємо використати матеріали
підручників, що вийшли друком у 2007 році. Певні
труднощі для вчителя може викликати пропонована новою програмою тема уроку
«Князь Святослав та його походи» у формі практичного заняття. Для підготовки та
проведення такого уроку радимо використати матеріали підручників, що вийшли друком у 2007 році,
а також посібник для вчителя «Лабораторно-практичні роботи у викладанні історії
України». — К., 1996, автор Баханов К. О.
Вивчаючи теми розділу ІІ «КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА
(РУСЬ–Україна) наприкінці Х – у першій половині ХІ ст.», пропонуємо
використати матеріали підручників, що вийшли друком у
2007 році.
Приступаючи до вивчення розділу ІІІ «КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА
(РУСЬ–Україна) у другій
половині ХІ ст.» — першій половині ХІІІ ст.», учителю варто наголосити, що процес політичного роздроблення
Русі-України не був раптовим і одномоментним. Він розпочався після смерті
Ярослава Мудрого в 1054 р.. За часів
правління сильних і мудрих політиків Володимира Мономаха та його сина Мстислава
Великого цей процес вольовими методами був призупинений. Після смерті Мстислава
в 1132 р. Київська держава протягом кількох років остаточно розпалася на ряд
самостійних і напівсамостійних князівств і земель.
Другим важливим моментом, який вимагає акцентування вчителя, є те, що
процес роздроблення Київської держави не був чимось надзвичайним чи унікальним.
Усі середньовічні імперії пройшли цей історичний етап свого існування.
Серед причин роздробленості Русі-України варто згадати ще й відсутність
традиції законного, мирного успадкування великокнязівської влади. Не варто
розцінювати роздробленість лише як негативне явище. У військовому сенсі поділ
єдиної могутньої імперії на півтора десятки князівств-держав, безумовно,
послабив збройні сили Русі. Але, з іншого боку, утворення самостійних князівств
привело до їхнього швидкого політичного економічного та культурного розвитку,
заснування нових міст — центрів ремесел, освіти і культури.
У цілому розділ ІІІ нової Програми значною мірою збігається з
матеріалами підручників, що вийшли друком у 2007 році.
Щодо практичного заняття, радимо дібрати теми «Слово о полку Ігоревім» як історичне джерело». Матеріали
до такої теми містяться на сторінках підручників.
Вивчаючи історію Галицько-Волинської
держави ( розділ ІV нової Програми), радимо вчителю
наголосити на кількох важливих моментах. Насамперед, Галицько-Волинська
держава, яку в західних латиномовних джерелах хроністи називали Руським
королівством, була другою в хронологічному порядку українською князівською
державою. Вона — безпосередня і пряма спадкоємиця Русі-України.
Територія Галицько-Волинської держави
охоплювала більшу частину земель (включно з Києвом), на яких проживало
давньоукраїнське населення. Лише Чернігово-Сіверщина була поза впливом
галицько-волинських князів.
Територіальна близькість до католицької
Європи зумовила проникнення в давньоукраїнську державу західних впливів:
титулування великих князів (Данила і Лева) королями, поява ремісничих цехів, а
згодом — Магдебурзького (Німецького) права, самоврядування міст. Ці явища не
були властиві іншим частинам колишньої Київської держави.
Щодо планування уроків, то тема
«Утворення Галицько-Волинського князівства» збігається з матеріалами підручників, що вийшли друком у 2007 році.
Наступні теми розділу ІV нової Програми
теж близькі за змістом.
Згідно з новою Програмою зміст розділу V «УКРАЇНСЬКІ
ЗЕМЛІ У СКЛАДІ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ТА ІНШИХ ДЕРЖАВ (друга половина
ХІV – ХV ст.)» дещо відрізняється від попереднього введенням
питання «Держава Феодоро в Криму. Утворення Кримського ханства. Гереї.
Суспільний устрій та культура ханства».
Пропонуємо висвітлювати ці питання,
використовуючи подані нижче матеріали.
Держава Феодоро та Кримське ханство
1. Середньовічна держава Феодоро
Герби князів
Феодоро Цитадель Мангупа Фортеця Каламіта
Кримський
півострів з античних часів був батьківщиною багатьох народів. Тут жили таври,
скіфи, давні греки, сарматські племена аланів. З часів Великого переселення
народів сюди перебрались частина готів, гунів, слов’ян.
У ранньому Середньовіччі за
Крим боролись Хозарський каганат і Візантійська імперія. Розгром каганату у
965–968 рр. сприяв посиленню в Криму впливу Візантії.
У ХІІ ст. у степовій зоні
півострова поселились половці. Візантійці контролювали південне морське
узбережжя з розташованими там містами. Після захоплення Константинополя
хрестоносцями у 1204 р. візантійські володіння в Криму стають зоною боротьби
між Венеціанською і Генуезькою торговими республіками. Урешті після ряду угод
із Золотою Ордою генуезці закріпили за собою південне узбережжя Криму. Центрами
їхніх володінь стали портові міста Кафа (нині Феодосія), Джаліта (Ялта), Лупіко
(Алупка) та ін.
У південно-західній частині
Криму утворилося князівство Феодоро.
Його столицею було місто того ж імені на горі Мангуп. Із письмових джерел відомо, що Феодоро було залежним від
Золотої Орди. Найважливішими населеними пунктами, окрім столиці Феодоро
(Мангуп), були фортеця і порт Каламіта,
які пізніше отримали назву Інкерман, замок і поселення Фуна біля сучасної
Алушти та замок на горі Сандик-Кая південніше сучасного Бахчисараю.
Населення князівства
сповідувало православ’я. Місто Феодоро було центром митрополії, яка
підпорядковувалася Константинопольському патріархові.
Етнічний склад населення був
неоднорідний. Відомо, що там проживали греки, готи, алани, татари, караїми
(нащадки хозар, які сповідують іудейську релігію; близько тисячі караїмів досі
проживають у Криму).
Політика князівства
базувалася на союзі з православною Візантією. Дружні відносини були у держави
Феодоро і з кримським улусом Золотої Орди, а згодом — із Кримським ханатом. А
ворогували феодорити з Генуезькою колонією в Кафі. Війни велися за володіння
торговельним портом Чембало (Балаклавою).
У 1453 р. турки-османи
оволоділи Константинополем. Слідом за столицею османи підпорядкували собі всі
володіння зруйнованої Візантійської імперії. У 1475 р. сильний турецький флот
захопив південне узбережжя Криму. Півроку оборонялась столиця Феодоро, але
турки оволоділи містом, полонили і стратили його володаря. Після цього князівство
Феодоро разом з генуезькими колоніями стало провінцією Османської імперії.
2. Утворення Кримського ханства. Гереї.
Під час монгольської навали
на руські землі під владу монголів потрапив і Крим. Якщо Чернігівщина,
Новгород-Сіверщина, Київщина та, певною мірою, Галицько-Волинська держава були
у васальній залежності від монгольських ханів, то південноукраїнські землі та
Крим, де проживали тюркомовні кочовики, зокрема половці, безпосередньо увійшли
до складу Золотої Орди. Було створено улус
(володіння монгольського хана на території Центральної Азії та Східної Європи)
із центром у місті Солхаті (нині Старий Крим), який підлягав ханам Золотої
Орди.
У XIII ст. до кримських міст
почала переселятися значна кількість вірмен та італійців. Італійці, зокрема
генуезькі купці, почали засновувати на Кримському узбережжі свої факторії (торговельні й військово-адміністративні населені пункти), що
стали головними посередниками в торгівлі між Сходом і Заходом.
Найбільшою факторією у Криму,
заснованою в другій половині XIII ст. на місці давньої Феодосії, була Кафа, яка
незабаром перетворилася на великий центр торгівлі. Недобру пам’ять Кафа
залишила як невільницький ринок. Тут кримські воїни збували захоплених під час
набігів на сусідні землі бранців, яких потім генуезькі купці вивозили до Генуї
та Александрії, де продавали в рабство. Крім Кафи, генуезькими факторіями стали
Чембано (Балаклава), Солдайя (Судак), Боспоро (Керч), Тана в гирлі Дону та ін.
У давнину Кримський півострів
називали «Таврією». У XIII ст. татари називали Кримом місто Солхат. Поступово,
у XIV–XV ст., назва поширилася на весь півострів. («Кирим» у перекладі з
татарської означає «рів, укріплення»).
Послаблення центральної влади
в Золотій Орді призвело до її розпаду на окремі ханства й орди. Протягом 20-х –
40-х років ХV ст. під керівництвом нащадків Чингісхана — Гереїв — від Золотої
Орди відокремилося Кримське ханство. У 1449 році Хаджі-Герей проголосив себе
незалежним володарем Криму. Однак самостійним Кримське ханство було недовго.
Незабаром воно потрапило в залежність до Османської імперії. У 1478 р. хан Менглі-Герей визнав себе
васалом турецького султана (у країнах Сходу — титул
монарха, а також особа, що носить цей титул)
* * *
Мандрівник Михалон Литвин у своїй книжці «Про норов
татар, литовців і московитян» писав, що Хаджи-Герей народився у литовському
місті Троках (нині Тракай) і перебував під охороною Великих князів Вітовта, а
потім Сигізмунда. У 1428 р. він розпочав боротьбу за Крим. У 1443 р.
Хаджі-Герей став зватися ханом (тоді ж закінчилася 48-річна боротьба за
незалежність Криму від Золотої Орди). Створена ним у 1449 р. держава — Кримське
ханство — проіснувала майже три з половиною століття. Перша столиця була в
місті Солхат, а згодом (у 1432 р.) її перенесли в Бахчисарай.
Засновник держави, зміцнивши свою владу, побудував
багато мечетей і шкіл, сприяв осілості, землеробству й ремеслам татар,
допомагав християнським монастирям. До сьогодні збереглися руїни збудованої ним
мечеті в унікальному печерному місті Чуфут-Кале та його усипальниця, де згодом
поховали і його сина Менглі-Герея, онука Сахіб-Герея.
Утім самостійністю новостворена держава
насолоджувалася недовго — за тридцять років Османська імперія зробила Кримське ханство своїм васалом. У Кафі
поселився представник султана (Мегмеда ІІ Фатига), який збирав данину. Збирати
було що: на той час Крим мав вигляд райського саду фруктів і овочів, своєрідним
рогом достатку, наповненим різними сортами яблук, слив, черешень, кавунами й
динями, горіхами, медом, відбірним виноградом. Вироби кримських ремісників
цінувались у багатьох країнах. Крим був також визначним центром мусульманської
освіти й мистецтв.
Цікавими є міжкультурні стосунки українців і кримських
татар. Філарет Колесса та Микола Лисенко відзначали спорідненість мелодики
пісень та інструментальної музики двох народів. Художник Микола Самокиш, який
тривалий час жив у Криму, вказував на спільні мотиви в орнаментах вишивок,
створених татарками й українками. Згодом виявилося, що подібною була й
історична доля цих двох народів, об’єднаних однією Батьківщиною.
3. Суспільний устрій та культура Кримського ханства
Кримські хани зберігали
зовнішні ознаки суверенітету: карбували власну монету, здійснювали судочинство,
мали митний кордон та право на самостійні зовнішні відносини. Однак турецькі
султани одержали два суттєві важелі впливу на ханат. Вони могли усувати і
призначати ханів та залучати кримські війська до військових походів.
Кримський ханат за своїм
державним устроєм був об’єднанням кочових племен, на чолі яких стояв воєнний
ватажок — хан. Він був одночасно верховним головнокомандувачем, правителем
і власником території. Йому належала п’ята частина воєнної здобичі. При ханові
діяв дорадчий орган (діван), до якого входили його заступники, головний тлумач
ісламу та беґи – ватажки татарських і ногайських племінних об’єднань. За
віросповідною ознакою татари і ногаї були мусульманами.
У містах Криму проживало
переважно немусульманське населення: греки, вірмени, євреї та інші. Відповідно
до віросповідання вони організовувалися у самоврядні громади.
Кількість бранців — ясир (переважно з українських земель) у
п’ять разів перевищувала кількість підданих кримського хана. У Криму була
поширена практика відпускати рабів на волю. Колишні невільники, які залишались жити в ханаті, упродовж одного-двох
поколінь зливалися з місцевим населенням, ставали членами мусульманських або
інших віросповідних громад. Тож не дивно, що візерунки на татарських головних
уборах повторюють узори київських і подільських вишиванок.
Культура Кримського ханату,
як і його населення, була неоднорідною. Кримські татари розмовляли
кримськотатарською мовою, у якій відчувався суттєвий вплив половецької.
Нетюркські народи Криму виробили власні мови, що були близькі до
кримськотатарської. Література Кримського ханату розвивалася під впливом
перських і османських взірців.
Серед ремесел найбільшого
розвитку набули оздоблення металевих виробів (чеканка, інкрустація), обробка
шкіри та виробництво килимів. Значним був видобуток солі. Її вивозили на
українські землі і до Османської імперії. У Східній Європі та в Туреччині
користувалися попитом татарські луки. Однак найбільші прибутки населення
Кримського ханату мало від воєн і работоргівлі.
Матеріали до інших тем розділу V Програми можна знайти у
підручниках, що вийшли друком у 2007 році.
Всесвітня
історія
До навчальної програми
для 7 класу загальноосвітніх навчальних закладів із всесвітньої історії на
2015-2016 навчальний рік було внесено ряд змін, що вимагають критичного підходу, певної
трансформації матеріалу порівняно з
підручниками, виданими в 2007 році.
Навчальна програма для
учнів 7 класу передбачає практичні заняття, яких не було в попередній програмі.
Теоретичний матеріал до кожного з цих занять
наявний у підручниках, виданих у 2007 році, що дозволяє ознайомитися з
ключовими датами, особистостями, причинами, наслідкам та перебігом подій,
специфічними історичними явищами та термінами. Практичні заняття мають на меті
сприяти розвиткові в учнях 7-х класів аналітичного мислення, мовних навичок,
злагодженої колективної роботи, вміння працювати з ілюстраціями, історичними
картками та документами. Радимо вчителям проводити ці заняття у формі широкої
дискусії, роботи в парах, малих групах тощо. Доцільним є використання учнями та
вчителями додаткових джерел інформації: художньої літератури,
Інтернет-сайтів тощо.
Запитання та завдання,
подані в кінці кожного параграфа підручників 2007 р., дозволяють здійснити
перевірку та актуалізацію знань і виконати державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів. Також рекомендуємо вчителям під час
проведення занять звернути уваги на українознавчий аспект матеріалу,
недостатньо розкритий у нині діючих
підручниках.
Суттєвого перегляду
вимагає зміст та порядок подачі теоретичного
матеріалу в підручнику, що не завжди збігається з вимогами чинної програми.
Наводимо відповідність тем:
|
Навчальна програма 2015-2016 н. р.
|
Підручники, видані в 2007 р.
|
|
Розділ І. Візантійська імперія.
Арабський халіфат
|
Розділ 3. Візантія. Арабський світ
|
|
Розділ
ІІ.
-
Зв'язок людини і
природи. Рух населення.
-
Три стани
середньовічного суспільства
-
Християнізація
Європи. Християнська церква раннього Середньовіччя.
-
Практичне заняття
«Замок. Рицарські традиції. Життя селян»
|
Розділ 1.
-
§1 «Народження
середньовічної Європи» та 2 «Людина та її довкілля».
-
§4 Суспільство і
держава.
-
Розділ 2, §6.
Католицька церква в V – XIII ст.
-
Розділ 1, §§
2, 4 «Замок та його мешканці»; §4,
пункти 3 «Світські феодали» та 4 «Трудівники-селяни».
|
|
Розділ
ІІІ.
-
Походи вікінгів
та їх завоювання
-
Хрестові походи
-
Середньовічні
держави: від роздробленості до станово¬представницьких монархій.
-
Італійські
торговельні республіки. Реконкіста. Утворення королівства Іспанія.
|
-
Розділ 4, §10
«Народи і країни Скандинавії»
-
Розділ 2, §7
«Вершина могутності і занепад папства»
-
Розділ 1, §4
«Суспільство і держава»; відомості про станово-представницькі органи окремих
європейських держав містяться в окремих параграфах підручника відповідно до
країни.
-
Розділ 4, §14
«Розмаїття Середземноморського світу».
|
|
Розділ IV.
-
Наукові і
технічні досягнення.
-
Книгодрукування
-
Християнська церква в ХІ – ХV cт.
-
Практичне заняття:«Середньовічні школи та
університети. Життя середньовічного студента».
-
Архітектура і мистецтво.
-
Раннє Відродження й гуманізм.
|
-
Розділ 5, §15
«Знання і освіта»; Розділ 1, §3, пункт 1 «Успіхи техніки».
-
§16, пункт 3
«Диво книгодрукування».
-
Розділ 2, § 6-7
-
Розділ 5, §15,
пункт 3-4
-
§15, пункт 1
«Біля витоків середньовічної культури» ; §16, пункти 1-2, 4.
-
§16, пункт 5.
|
|
Розділ V.
Практичне
заняття: «Виникнення слов’янської писемності. Кирило і Мефодій».
|
Розділ 6, §17, пункт 1 «Від Великої Моравії до
чеського королівства»
Розділ 6, §20 «Турецька держава: через
загарбання до імперії»
|
|
Розділ
VI.
Османська імперія.
|
Зазначимо, що матеріали,
розміщені в підручниках 2007 року видання,
є ширшими за обсягом та наповненістю, ніж того вимагає навчальна програма,
що буде впроваджуватися в 2015-2016 навчальному році (зокрема, тема повсякденного життя Західної
Європи, Північно-Східної Русі та
Московської держави). Рекомендуємо здійснювати підготовку та перевірку знань
учнів відповідно до вимог чинної програми. Наводимо теми, виклад яких відсутній
у підручниках:
Повторення. Місце історії
Стародавнього світу в історії людства. Рекомендуємо провести бесіду та
обговорення матеріалу зі всесвітньої історії, вивченого в 6 класі;
-
Велике князівство
Литовське. Тема детально вивчається в курсі історії України в 7
класі, потребує короткого розгляду в контексті європейської історії доби
Середньовіччя.
Таким чином, з урахуванням
вищевикладених рекомендацій підручники авторів
Подаляк Н. Г. та Ліхтея І.М. «Історія Середніх віків», що вийшли друком
в 2007 році, можуть використовуватися вчителями та учнями 7-х
класів загальноосвітніх навчальних закладів у 2015-2016 навчальному році
відповідно до вимог чинної навчальної програми.
Немає коментарів:
Дописати коментар