Лист МОН України від 17.08.2016 1/9-437

Лист МОН України від 17.08.2016 1/9-437 «Щодо методичних рекомендацій про викладання навчальних предметів у загальноосвітніх навчальних закладах»

Історія

У 2016/2017 навчальному році одночасно будуть чинними дві  програми для учнів  5 класів: «Історія України. Вступ до історії» (К.:  Перун, 2005) та  «Історія України (Вступ до  історії) (К.: Видавничий дім «Освіта», 2013). Загальноосвітні навчальні заклади, які працюватимуть за програмою 2005 р., можуть користуватись підручниками, що створені у відповідності з даною програмою та схвалені до використання Міністерством освіти та науки. 

Чинною для учнів 6 класів є програма «Інтегрований курс («Всесвітня історія. Історія України», (К.: Видавничий дім «Освіта». 2013), а для учнів 7  -8 класів  - оновлена програма. 

 Учні 9 класів навчатимуться за програмою «Історія України. Всесвітня історія. 5–9 класи» (К.,  Перун, 2005), із пізніше внесеними до неї змінами. Програму розміщено на офіційному web-cайті Міністерства освіти і науки України.

В основі вивчення історії є поєднання проблемно-тематичного, хронологічного, цивілізаційного та культурологічного принципів.

Навчальні програми з історії України та всесвітньої історії для учнів 8 класів, що набувають чинності у 2016/2017 навчальному році і створені у відповідності з нею підручники, відповідають сучасним вимогам до навчання історії, сприяють формуванню історичного мислення, що дозволяє учням самостійно тлумачити факти та події, використовувати історичні документи та карти, робити власні висновки та узагальнення.

XVI-XVIII ст. – надзвичайно важливий період історії України, особливо актуалізований нашою сучасністю, що вимагає дуже відповідального, об’єктивного і зрозумілого дітям даного шкільного віку підходу до висвітлення процесів, явищ, подій, до оцінки історичних постатей того часу. Звертаємо увагу на дві основні обставини, що впливають на значимість освоєння знань з історії України вказаного періоду:

а) «зацикленість» основних історичних явищ в рамках XVI- XVIІІ ст. (виникнення Запорозької Січі і реєстрового козацтва як збройної сили українського народу та ідеалу демократичного устрою суспільства і ліквідація Січі наприкінці XVIІІ ст.; визрівання передумов, виникнення, вдосконалення Української козацької держави – Гетьманщини і її ліквідація імперією; заселення Слобожанщини переважно українцями у XVI – середині XVIІІ ст., формування там полково-сотенного устрою і його знищення у другій половині XVIІІ ст. тощо);

б) більшість раніше ординарних сюжетів XVI – XVIІІ ст. сьогодні об’єктивно набули ознак витоків (пояснення) деяких сучасних проблем в житті держави і відносин у суспільстві (як-от: історія заселення Донбасу, українсько-російські відносини від 1654 р. до кінця XVIІІ ст., обставини утвердження на українських землях московського патріархату, міжконфесійні суперечності всередині українського народу, офіційна заборона діловодства українською мовою, українсько-кримські відносини тощо).

Акцент переноситься із питань соціально-економічного розвитку і антифеодальних народних повстань на історію політичну і воєнно-політичну, висвітлення заселення та господарського освоєння Середнього і Нижнього Подніпров’я, Півдня України та Слобожанщини.

Велика увага приділена історії формування козацтва як державотворчого чинника, а також розвитку культури як єдиного процесу на всіх українських землях з її регіональними особливостями, незважаючи на «розшматованість» українських земель між різними державами. Фактичний матеріал засвідчує, що мова, віра і культура були найважливішими чинниками єднання різних частин українських земель і збереження українського народу як етнічної одиниці.

Вперше окремі сторінки історії України складають сюжети з історії кримських татар, фрагменти якої раніше могли згадуватися лише в негативному значенні.

Важливо також на конкретних історичних фактах показати зв'язок української історії з європейськими та світовими процесами (наприклад, Великими географічними відкриттями, реформаційним рухом, розвитком культури тощо).

Формування сучасної української політичної нації також потребує звертати увагу й на представників інших народів, які у XVI–XVІІI ст. проживали на території України і робили свій внесок у її історію і культуру. Особливо можливо і доцільно реалізувати це на уроках за темою «Історія рідного краю».

Слід уникати гасел, а спокійно і толерантно розглядати факти (зокрема, в питаннях релігійного життя, міжнаціональних відносин). Патріотизм формують не гасла, а історичні факти і діяння людей.

Необхідно якомога частіше звертатися до вміщених у підручнику документів (а, за можливості, й інших публікацій) як свідків історії,   використовувати на уроках ілюстрації як доповнення до тексту відповідного параграфу.

                Восьмикласники розпочинають вивчення історії Нового часу – від Великих географічних відкриттів до Великої французької революції 1789 р. Одним із завдань курсу всесвітньої історії є виховання в учнів стійкого інтересу,  поваги до історії людства та культури, розуміння проблем  сучасності крізь призму історії Нового часу.

 Учні познайомляться з характерними рисами цього періоду:  зустріч цивілізацій, особливості ментальності людини XVI-XVIII ст.; зародження та розвиток капіталізму та його переваги над середньовічним суспільно-економічним устроєм;  причини революцій та реформи як альтернативний шлях розвитку суспільства і держави;  міжнародні конфлікти та війни; особливості релігійно-духовного життя європейців; найважливіші досягнення світової науки, культури та їх вплив на розвиток людської особистості; зміни в повсякденному житті людей.

Євромайдан: Революція Гідності. Повна хронологія!

Матеріали до сучасної історії України

Революція Гідності 2013-2014 рр. та агресія Росії проти України

Революція Гідності 2013-2014 рр. та війна українського народу проти російської агресії стали центральними подіями новітньої історії не лише України, а і Європи та світу.

Революція Гідності сприяла відродженню цінностей свободи, гідності, переосмисленню багатьма людьми світу свого призначення. А російська агресія проти України змусила вільний світ усвідомити мету російського режиму та почати готуватися до опору.

Що ці події означають для самої України?

1. Природа режиму В. Януковича

На президентських виборах 2010 р. за кандидатуру В. Януковича проголосувало менше половини тих, хто прийшов на виборчі дільниці. Попри це, Янукович одразу почав узурпацію влади. Він створив Уряд завдяки депутатам-перебіжчикам, хоча Конституція вимагала, щоб уряд формували виключно партії, які здобули підтримку на виборах. Восени 2010 року Конституційний суд незаконно передав Януковичу значно ширші повноваження, ніж ті, з якими він був обраний: право звільняти весь уряд, формувати склад всіх міністерств і відомств, Генеральної прокуратури тощо.  

Влада відірвалася від потреб суспільства у своїй гонитві за приватним зиском. Режим узяв під контроль бізнес та телеканали країни. Один із синів Януковича швидко перебрав контроль за левовою часткою економіки. На чільних позиціях у владі переважали вихідці з однієї області. Ті, хто не був пов‘язаний з найближчим оточенням Януковича, не мали шансів добитися успіху. Беззаконня несло загрозу фактично кожній людині. Для людей, не пов‘язаних з владою та великими грішми, майже не було  можливостей добитися правосуддя.  Правоохоронні органи зрослися з криміналом, їхньою ключовою метою став захист інтересів можновладців.

Треба знати історію свого краю

   

Таємниця походження назви Чернігова загубилась десь у глибині віків. На сьогодні існує кілька версій походження назви міста. Найвідомішою з них є легенда про князя чорного, який ніби заснував місто, і чия могила (Чорна могила)ще й досі височить навпроти Єлицького монастиря. Але археологи спростували цю версію.

     За іншою версією назва Чернігова походить від чорних лісів, що вдавнину оточували місто.

     Проте майже не викликає сумніву те,що назву міста треба шукати у слові чи факті, що має щось спільне з чорним кольором. Перші звістки про людей «одягнених в чорні плащі» (меланхлайнів) можна знайти у творах давньогрецьких письменників. У VІ ст.до н.е. їх згадує Гекатей Мілетський. «Батько» історії Геродот (V ст.до н.е.), розміщує племена меланхлайнів на схід від Борисфена (Дніпра) і на північ від царських скіфів, які доходили на сході до Танаїсу (Дону), тобто на території, що включає і нашу Чернігівщину. Він пише: «Меланхлайни одягаються у все чорне, звідки і їхня назва, а звичаї  в них скіфські». В ольвійському написі ІІІ ст.до н.е. на честь Протогена знаходимо згадну про народ савдарати, сусідній з Ольвією; його назву деякі спеціалісти перекладають як «ті, що носять чорні одежі». До того ж слід зазначити, що назву одного зі слов’янських племен - сіверян – спеціалісти теж виводять з іранського кореня sava , що в перекладі на українську значить «чорний».

Чому я звертаюсь у своїй роботі до особистісно орієнтованого навчання

Змінюється час, змінюються і вимоги до людини, її освіченості. Даючи базові знання учням в школі, треба навчити дітей вчитися упродовж життя, використовувати здобуті знання у практичному житті.
        Життя висунуло суспільний запит на виховання творчої особистості, здатної самостійно мислити, пропонувати оригінальні ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення. Тому орієнтиром змісту освіти є розвиток особистості. 
        Одним із принципів реалізації Державної Національної програми «Освіта» (Україна - XXI століття) та Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти є гуманізація освіти, що полягає в утвердженні людини як найвищої соціальної цінності, у найповнішому розкритті її здібностей та задоволенні різноманітних освітніх потреб. У навчальному процесі впровадження цього принципу передбачає перехід від монологу викладача до його діалогу з учнем, рівноправне, доброзичливе спілкування всіх його учасників, максимальне врахування можливостей і природних задатків дитини, визнання її гідності, створення умов для самопізнання й самореалізації кожної дитини. 
      Закон України “Про загальну середню освіту” (стаття 5) серед першочергових завдань загальної середньої освіти проголошує “виховання громадянина України, формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань”. Реалізація поставленої мети неможлива без використання особистісно зорієнтованих сучасних освітніх технологій, які передбачають демократизацію, гуманізацію освіти, методологічну переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня.

Привітання

Вітаю вас на моєму блозі. Він створений для вчителів, учнів та батьків.