Чому я звертаюсь у своїй роботі до особистісно орієнтованого навчання

Змінюється час, змінюються і вимоги до людини, її освіченості. Даючи базові знання учням в школі, треба навчити дітей вчитися упродовж життя, використовувати здобуті знання у практичному житті.
        Життя висунуло суспільний запит на виховання творчої особистості, здатної самостійно мислити, пропонувати оригінальні ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення. Тому орієнтиром змісту освіти є розвиток особистості. 
        Одним із принципів реалізації Державної Національної програми «Освіта» (Україна - XXI століття) та Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти є гуманізація освіти, що полягає в утвердженні людини як найвищої соціальної цінності, у найповнішому розкритті її здібностей та задоволенні різноманітних освітніх потреб. У навчальному процесі впровадження цього принципу передбачає перехід від монологу викладача до його діалогу з учнем, рівноправне, доброзичливе спілкування всіх його учасників, максимальне врахування можливостей і природних задатків дитини, визнання її гідності, створення умов для самопізнання й самореалізації кожної дитини. 
      Закон України “Про загальну середню освіту” (стаття 5) серед першочергових завдань загальної середньої освіти проголошує “виховання громадянина України, формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань”. Реалізація поставленої мети неможлива без використання особистісно зорієнтованих сучасних освітніх технологій, які передбачають демократизацію, гуманізацію освіти, методологічну переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня.

      Особистісно орієнтована освіта передбачає впровадження нових педагогічних техногій та ефективних форм взаємодії з дитиною, вимагає від педагога високої професійної компетентності й особистісної зрілості.
      У системі особистісно орієнтованої освіти підростаючого покоління найсуттєвіша роль відводиться педагогу, «якому необхідно відійти від навчально-дисциплінарної моделі і переорієнтувати педагогічний процес на головне – особистість»(О.Я.Савченко).

     Особистісно орієнтоване навчання – організація навчання на засадах глибокої поваги до особистості вихованця, урахування особливостей індивідуального розвитку, ставлення до нього як до свідомого відповідального суб’єкта навчально-виховної взаємодії; передбачає формування цілісної особистості, яка усвідомлює свою гідність і поважає інших людей.

Особистісно орієнтовний підхід у навчально-виховному процесі не є новим. Теоретичними засадами цього підходу почав займатися ще К. Ушинський. Він вважав, що головною умовою успішного навчання дитини є врахування її вікових та психологічних особливостей. Ушинському належить ідея здійснення особистісно орієнтованого підходу в умовах колективної роботи класу, а також ідея поєднання колективних та індивідуальних форм навчальної роботи школярів. Він стверджував, що спільна навчальна діяльність створює таку атмосферу, в якій легко засвоювати факти і думки.

Значну увагу особистісно-орієнтованому  підходу приділяв також         П. Блонський. На його думку, кожна людина,  наділена певними анатомо-фізіологічними задатками, темпераментом та іншими біологічними властивостями, її характеризують специфічні потреби, здібності, інтереси, рівень розумового розвитку, життєвий досвід. Одним із головних завдань школи Блонський вбачав у тому, що вона повинна не пригнічувати, а розвивати індивідуальність.

Праці В.Сухомлинського тією чи іншою мірою присвячені питанням особистісного, індивідуального підходу до учнів.

Проблеми гуманно особистісного підходу знайшли своє відображення в педагогічних системах та публікаціях Ш.Амонашвілі.

На сьогодні у психолого-педагогічній науці розроблено чимало різноманітних концепцій особистісно-орієнтованої освіти. Слід звернути увагу на праці І.Беха, С.Подмазіна, Г. Назаренка, О.Савченка, І. Якиманської.             

Особисто я погоджуюсь з думкою науковців про те, що освіта дітей шкільного віку обов’язково повинна бути особистісно орієнтованою, сприяти розвитку дитини, збереженню та зміцненню здоров’я. Беззаперечно актуальною залишається проблема впровадження реально працюючих особистісно орієнтованих технологій  у сучасну систему  виховання школярів. На даний час ще залишаються простір для розробки шляхів реалізації особистісно орієнтованого підходу  у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи.